Коротка пам’ятка для педагогів, які працюють з учнями під час війни:
1️⃣Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу.
Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2️⃣Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”.
Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3️⃣Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4️⃣Не можна використовувати під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати учнів, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
6️⃣Не пропонуйте учням жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати чи обговорити це.
Натомість працюйте над образами сили та стійкості.
7️⃣Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоб дати учням стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Уявіть, що ви працюєте з учнем з Харкова, який сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для нього зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8️⃣Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт «час лікує», «у всьому є й хороший бік», «подивися, який тут є хороший варіант для тебе». Ці слова некоректні та неетичні.
Учням важливо почути: «Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та допомогти чим зможу».
9️⃣Якщо учень щось розповідає, то ми обов’язково слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важливо. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.
Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.